Натурбан: сани, траси, змагання та екіпірування

У нашій країні поширені й користуються популярністю багато видів зимового спорту, в тому числі екстремального: сноубординг, гірські лижі, альпінізм. Але про таку дисципліну, як натурбан, відомо далеко не кожному українцю. Тим часом, це дуже цікавий і захоплюючий спорт, що має свою історію і свої особливості.

Що таке натурбан

Дисципліна відноситься до санного спорту, а її назва перекладається з німецької як «натуральні траси». Являє собою швидкісний спуск по льодовій гірці на спеціальних санях. Перемога дістається тому, хто першим перетинає фінішну лінію.

Назва “натурбан” говорить сама за себе — для проведення змагань не будують спеціальних трас, а використовують природний рельєф. Зазвичай це гірські схили достатньої крутизни. Щоб належним чином підготувати серпантин, досить поставити огороджувальні борти і залити схил водою, щоб він обмерзнув. Зазвичай спортсмени змагаються один на один, але мають місце і заїзди екіпажів-двійок. Кожному учаснику надається дві спроби, за результатами яких і виявляють переможця.

Натурбан визнається складною спортивною дисципліною, адже траса має чималу протяжність і кілька складних поворотів. У звичайному санному спорті гонщик виконує спуск на великій швидкості, але рухається тільки прямо, по рівному схилу. У натурбані ж старт проводиться з положення сидячи: спортсмен відштовхується від стартової рампи і робить кілька сильних ударів руками, що нагадують гребки, щоб розігнати свої сани. Набравши необхідну швидкість, він переходить в режим управління ними, для чого використовує руки і ноги, а також нахиляє корпус в потрібну сторону.

Гонщику необхідно володіти дуже хорошою координацією рухів, адже при найменшій помилці його може винести на узбіччя. Щоб скорегувати траєкторію руху своїх саней, спортсмен натискає ногами на вигин полоза і застосовує керуючий трос, зафіксований на краях полозів. Прискорення, яке набувають санки на спуску, досягає 90 км/год.

Історична довідка

Нікого, мабуть, не здивує, що своїм корінням натурбан йде до Швейцарії. Корінні жителі здавна їздили на санках з одного гірського села в інше. Поступово це стало свого роду змаганням – хто швидше доїде до іншого села. Трасами виступали дороги в горах.

Сьогодні серпантин для заїздів, безумовно, обладнають додатково, але даниною традиції минулого залишається те, що їх роблять максимально наближеними до звичайних доріг — широкими і з наявністю віражів.

Як вид спорту він сформувався до 1964 р. А через 6 років стали проводитися чемпіонати Європи. Сьогодні вони теж проходять, по парних роках. По непарних з 1979 р. проводяться чемпіонати світу. З 1992 р. щороку відбувається Кубок світу, що проходить в 6 етапів.

До числа Олімпійських дисциплін поки ще не зарахована, але вже отримала визнання в європейських країнах. Вболівальники із задоволенням приходять на змагання, заїзди транслюють по телебаченню і такі передачі мають чималі рейтинги.

Траса і сани для натурбана

Вимоги до двох цих головних складових змагань встановлені міжнародними правилами. Так, по протяжності траса може варіювати від 0,7 до 1,2 км, а в ширину повинна мати не менше 3 м. Існують короткі траси — всього по 400 м, на яких проводяться заїзди з дозволу Міжнародної Федерації, наприклад, при занадто теплій погоді. Середній ухил схилу повинен становити не більше 13%, а на окремих відрізках прямування — не більше 25%. На маршруті обов’язково повинні бути присутніми повороти вправо і вліво радіусом не менше 7 м, крутий віраж, пряма ділянка і комбінація кривих.

Огорожею траси виступають дощаті або пластикові борти. А сам спуск заливають водою, перетворюючи в крижану гірку. Правилами не заборонено використовувати штучний сніг для обладнання спуску, але тенденція останніх років (тепла погода навіть в зимовий час) ускладнює змагання навіть в цьому випадку. Адже навіть штучний сніг не тане тільки на морозі.

Процес підготовки схилу полягає в наступному. Спочатку на дорогу накладається снігова кашка. Їй необхідно як слід промерзнути. Потім накладається наступний шар і поливається водою. Таких шарів може бути декілька. Самим верхнім стає лід, адже саме він необхідний для виконання спуску. Його товщина становить 15-20 см, і це не випадково: гонщик управляє санями за допомогою шипованого взуття, за рахунок чого крижане покриття поступово стирається. А тому і робиться певний запас.

Найбільше професійних трас є в Італії та Австрії.

Сани для натурбана мають наступну конструкцію:

  • Сидіння у вигляді чаші.
  • 2 нероз’ємні стійки.
  • Пара полозів.
  • 2 напрямні шини.

М’яке сидіння в середовищі гонщиків називають гамаком. У ньому розміщується спортсмен і управляє санчатами за допомогою рук і ніг. Полози роблять з металопластику, на відміну від санного спорту, де леза виробляють суцільнометалевими. Різниця в матеріалах виготовлення пов’язана з різною заточки полозів. До полозів прикріплюються рейки, що захищають від ударів на віражах, а з кожного боку встановлюються відбійники, які відходять від гострих полозів на 5 см. Вони необхідні для того, щоб уберегти пальці гонщика, які при трясці або ударах можуть потрапити під полоз. Натурбан має у своїй історії випадки, коли пальці просто відрізало. Але і сьогодні можливі серйозні травми, особливо у гонщиків-початківців.

Але найсуттєвіша особливість саней – це наявність рульового троса. Він являє собою вуздечку, що кріпиться до полозів спереду. З її допомогою, одночасно змінюючи положення корпусу, гонщик змінює траєкторію руху своїх санок. Спортсмен тягне за трос, піднімаючи один з дерев’яних рогів саней, і це забезпечує рух по правильному півколу.

Поодинокі сани повинні важити не більше 14 кг, а двійки — не більше 20 кг.

Екіпірування спортсмена

Нічого особливого у формі одягу гонщиків немає. Це обтягуючий костюм для занять сноубордингом або лижним спортом, спеціальне шиповане взуття, і якісні рукавички для захисту рук при необхідності екстреного гальмування. Головною характеристикою одягу виступає її водонепроникність, а також здатність утримувати тепло. Рукавички для натурбана також мають шипи, розташовані на зовнішній стороні долоні та на пальцях. На ноги спортсмени надягають спеціальні панчохи, іменовані каліпсо.

Натурбан – це екстремальний спорт, тому перед виконанням спуску спортсмен обов’язково надягає захисний шолом і окуляри. Вони такі ж, що використовуються в гірськолижному спорті. Для початківців передбачені також щитки для голеностопа, адже саме голеностоп найчастіше отримує пошкодження при ударах.

Сьогодні натурбан отримав найбільше поширення і популярність в Німеччині та Австрії, а також в окремих районах Італії. Там організовуються змагання між клубами, дружні турніри та професійні заїзди. У Німеччині функціонує велика кількість саночних клубів, оскільки тут це історично народна дисципліна. В Україні сани теж відіграють велику роль в національній культурі, але у нас це більше забава, ніж спорт. Лише в окремих регіонах проводяться змагання.

Оцініть статтю
Нарешті прийшла зима!
Додати коментар